Бібліотечний вісник | bv.nbuv.gov.ua
Кур-Корольов К. - Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р., Кухер К., Себта Т., Сінкевич Н. (2017)

  АРХІВ (Всі випуски) /     Зміст випуска (2017, № 1)Ukrainian English

Кур-Корольов К., Кухер К., Себта Т., Сінкевич Н.

Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р.

Анотація: У статті розглядається історія грамоти Петра І 1708 р. на поставлення митрополита Іоасафа Кроковського, яка була вивезена з Києва під час Другої світової війни і опинилася після війни в Тюбінґені, що було тісно пов’язано з німецькими східноєвропейськими студіями до, під час та після війни.

Ключові слова: грамота Петра І, Іоасаф Кроковський, Київська митрополія, провенієнція, ризниця, бібліотека Софійського собору, культурні цінності, реституція.


Цитованість авторів публікації:
  • Кур-Корольов К. (Фундації з дослідження культури федеральних земель (м. Берлін, Німеччина))
  • Кухер К. (Університет ім. Ебергарда Карла у м. Тюбінґені (земля Баден-Вюртемберґ, Німеччина))
  • Себта Т. (Інститут української археографії та джерелознавства ім. М. С. Грушевського НАН України)
  • Сінкевич Н. (Проект «Релігійне знання у ранньомодерній Європі (800–1800)» (м. Тюбінґен, Німеччина))

Бібліографічний опис для цитування:
Кур-Корольов К. Трофеї війни: історія вивезеної з Києва грамоти Петра I та німецькі студії Східної Європи до і після 1945 р. / К. Кур-Корольов, К. Кухер, Т. Себта, Н. Сінкевич // Бібліотечний вісник. - 2017. - № 1. - С. 39-54. - Режим доступу: http://bv.nbuv.gov.ua/doc/bv_2017_1_8

Бібліографія:

  1. Niedersächsisches Landesarchiv, Nds 171, Hildesheim 63803.
  2. Eberhard Müller. Institut für Osteuropäische Geschichte und Landeskunde // Erwin Oberländer (Hg.): Geschichte Osteuropas. Zur Entwicklung einer historischen Disziplin in Deutschland, Österreich und der Schweiz 1945–1990. – Stuttgart, 1992. – S. 202f.; Mario Daniels. Geschichtswissenschaft im 20. Jahrhundert: Institutionalisierungsprozesse und Entwicklung des Personenverbandes an der Universität Tübingen 1918–1964. – Stuttgart, 2009. – S. 109, 178–180.
  3. Eberhard Müller. Іnstitut für Osteuropäische Geschichte und Landeskunde... – S. 202.
  4. Огляд описів відповідних фондів Міністерства закордонних справ, які зберігаються у Федеральному архіві Німеччини (BArch, R 901/57500), виявив, що там відсутня саме "тюбінґенська частина" газетних вирізок. Щодо обставин надходження частини архіву газетних вирізок Міністерства закордонних справ до Тюбінґена відомо лише, що В. Маркерт, який з 1930-х рр. мав чудові контакти у цьому міністерстві, привіз її з собою. У квітні 2016 р. було досягнуто домовленості з керівництвом Федерального архіву про повернення йому "тюбінґенської частини" газетних вирізок, що має відбутися у 2017 р.
  5. За усними свідченнями колишніх співробітників інституту Дітріха Байрау та Вольфґанґа Айхведе.
  6. Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора и Киевской иерархии. – Отд. 2. – К., 1825. – С. 175–180.
  7. Michael Fahlbusch. Wilfried Krallert (1912–1969). Ein Geograf und Historiker im Dienst der SS // Karel Hruza (Hg.). Österreichische Historiker 1900–1945: Lebensläufe und Karrieren in Österreich, Deutschland und der Tschechoslowakei in wissenschaftsgeschichtlichen Portraits. – Bd. 1. – Wien, 2008. – S. 793–836; Petra Svatek. "Wien als das Tor nach dem Südosten" – Der Beitrag Wiener Geisteswissenschaftler zur Erforschung Südosteuropas während des Nationalsozialismus // Mitchell G. Ash, Wolfram Nieß, Ramon Pils (Hg.). Geisteswissenschaften im Nationalsozialismus: Das Beispiel der Universität Wien. Göttingen 2010, S. 111–139.
  8. Лурье В. Русское православие между Киевом и Москвой. Очерки истории русской православной традиции между XV и XX веками. – М., 2009. – С. 203.
  9. Інститут рукопису Національної бібліотеки імені В. І. Вернадського (ІР НБУВ), ф. 312, спр. 430, арк. 119–120.
  10. Власовський І. Нарис історії Української Православної Церкви у 4 т. – Нью-Йорк, 1977. – Т. 2. – С. 13–15.
  11. Ластовский В. В. Иоасаф [Кроковский] // Православная энциклопедия. – М., 2011. – Т. 25. – С. 194–196.
  12. Каталог колекції документів Київської археографічної комісії 1369–1899. – К., 1971. – С. 86.
  13. Павленко С. Іван Мазепа як будівничий української культури. – К., 2005. – С. 95–96.
  14. Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора... – С. 184–190.
  15. Иоасаф Кроковский, Митрополит Киевский, Галицкий и Малыя России (1708–1718 гг.) // Киевские Епархиальные Ведомости. – 1905. – № 51. – Часть неофициальная. – С. 1296–1304.
  16. Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора... – С. 174–180.
  17. Там само. – С. 179.
  18. ІР НБУВ, ф. І, спр. 2451, арк. 78.
  19. Там само, арк. 78–79 зв.
  20. Там само, ф. I, спр. 2454.
  21. Петров Н. И. Описание рукописных собраний, находящихся в городе Киеве. – Вып. 3: Библиотека КиевоСофийского собора. – М., 1904.
  22. Наприклад, грамота царів Івана, Петра та цариці Софії митрополиту Гедеону Четвертинському від 15.12.1686 р. на звороті має № 6 (ІР НБУВ, ф. XIV, спр. 7175), під цим же номером вона внесена до опису ризниці 1802 р. Інша грамота царів Івана та Петра Олексійовичів, надана митрополиту Варлааму Ясинському 28.09.1690 р., внесена до опису ризниці під № 4, на звороті містить кириличну літеру "Д", якою передавалася цифра 4 (ІР НБУВ, ф. XIV, спр. 7177).
  23. ІР НБУВ, ф. І, спр. 2451, арк. 78.
  24. ЦДІАК, ф. 220, оп. 1, спр. 690.
  25. ІР НБУВ, ф. І, спр. 2451, арк. 78 зв.
  26. Там само, ф. XIV, спр. 7176.
  27. "Декрет об отделении церкви от государства и школы от церкви" (Газета Рабочего и Крестьянского Правительства. – 23.01.1918. – № 15) був опублікований пізніше як "Декрет о свободе совести, церковных и религиозных обществах" (Декреты Советской власти. – М., 1957. – Т. I. – С. 373–374).
  28. Культурне будівництво в УРСР: Важливіші рішення Комуністичної партії і Радянського уряду. 1917–1959 рр.: зб. док. – Т. 1 (1917 – червень 1941 рр.). – К., 1959. – С. 28–30.
  29. Вісти. – Київ, 17 травня 1919. – Ч. 44 (71). – С. 2; Культурне будівництво в УРСР... – С. 44–46.
  30. Преловська І. M. Передумови, обставини організації та перші кроки функціонування Софійського державного архітектурно-історичного музею-заповідника. – К., 2015. – С. 67.
  31. Там само. – С. 84–86.
  32. ІР НБУВ, архів, оп. 1, од. зб. 40, арк. 29, 33.
  33. НБУВ, архів, оп. 1, спр. 371, арк. 19.
  34. ІР НБУВ, ф. 285, оп. 1, спр. 1924, арк. 40.
  35. Архіви, колекції та зібрання державних, громадських та релігійних установ у фондах Інституту рукопису Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського: Путівник. – К., 2015. – С. 133.
  36. ІР НБУВ, ф. 285, оп. 1, спр. 1924, арк. 50.
  37. Там само, архів, оп. 1, од. зб. 42, арк. 79.
  38. Там само, ф. 233, спр. 17, арк. 4 зв.
  39. Там само, арк. 361.
  40. Там само, архів, оп. 1, од. зб. 42, арк. 79.
  41. Див., наприклад, грамоту Московського патріарха Адріана митрополиту Варлааму Ясинському від 26 вересня 1690 р. (ІР НБУВ, ф. XIV, спр. 7176) та грамоту царів Івана, Петра та цариці Софії митрополиту Гедеону Четвертинському від 15.12.1686 р. (ІР НБУВ, ф. XIV, спр. 7175). Обидві внесені до книги № 4 за 2014 р. опису фонду XIV.
  42. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 73.
  43. Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського 1941–1964. – К., 2003. – С. 12–14; ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 73–74.
  44. Дубровіна Л. А., Онищенко О. С. Історія Національної бібліотеки України... – С. 37.
  45. Christian Hartmann Wehrmacht im Ostkrieg. Front und militärisches Hinterland 1941/42. - München, 2010. - S. 296–303.
  46. Wolfgang Eichwede. Einleitung: Krieg gegen die Kultur // Ders., Ulrike Hartung (Hg.). "Betr.: Sicherstellung". NS-Kunstraub in der Sowjetunion. – Bremen, 1998. – S. 7–17; Corinna Kuhr-Korolev, Ulrike Schmiegelt-Rietig, Elena Zubkova. Russische Museen im Zweiten Weltkrieg (у друці).
  47. Про діяльність Зондеркоманди СС Кюнсберґа в Україні йдеться у звіті Петера Козака ("Bericht über den Einsatz in der Ukraine" // Politisches Archiv des Auswärtigen Amts (PA AA), R 105182). Діяльність зондеркоманди також добре висвітлена в документах інших організацій (звіт др. Вінтера за листопад 1941 р. про ситуацію в архівах // ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 279–283; звіт др. В. фон Франке про бібліотеки // там само, арк. 17–21; звіт др. Шміца, уповноваженого у справі бібліотек при штабі командувача тиловим районом групи армій "Південь" // там само, ф. 3676, oп. 1, спр. 1, арк. 2–3). Див. також: Ulrike Hartung. Raubzüge in der Sowjetunion: Das Sonderkommando Künsberg 1941–1943. – Bremen, 1997; Dies. Verschleppt und verschollen: Eine Dokumentation deutscher, sowjetischer und amerikanischer Akten zum NS-Kunstraub in der Sowjetunion (1941–1948). – Bremen, 2000; Anja Heuß. Die "Beuteorganisation" des Auswärtigen Amtes: Das Sonderkommando Künsberg und der Kulturgutraub in der Sowjetunion // Vierteljahreshefte für Zeitgeschichte. – 4/1997. – S. 535–556.
  48. Віктор Паульсен / Viktor Paulsen (1913, Ґрац – 1987, ?) – австрійський славіст, закінчив Віденський університет, захистив дисертацію зі словенської філології (1935). Член Товариства південнонімецьких студій, з 1939 р. працював референтом з Югославії та Болгарії у видавничому центрі товариства у Відні під керівництвом Вільфріда Краллєрта. Під час війни був постійним співробітником Зондеркоманди СС Кюнсберґа, працював у Південно-Східній та Східній Європі. Після ліквідації зондеркоманди залишився співробітником В. Краллєрта в Імперській фундації країнознавства (Michael Fahlbusch. Wissenschaft im Dienst der nationalsozialistischen Politik? Die "Volksdeutschen Forschungsgemeinschaften" von 1931–1945. – Baden-Baden, 1999. – S. 486–490.)
  49. Про ЕРР детально див. Кашеварова Н. Діяльність Оперативного штабу Розенберґа з вивчення нацистами "східного простору" (1940–1945). – Ч. І: Джерелознавче дослідження. – К.: Ін-т історії України, 2014; її ж. – Ч. ІІ: Документи. – К., 2014; Кашеварова Н., Малолетова Н. Деятельность Оперативного штаба рейхсляйтера Розенберга в оккупированной Европе в период Второй мировой войны: справочник-указатель архивных документов из Киевских собраний. – К., 2006
  50. ЦДАВО України, ф. 3676, оп. 3, спр. 43, арк. 19; там само, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 520.
  51. Там само, ф. 3206, oп. 5, спр. 4, арк. 17.
  52. Там само, арк. 521–522.
  53. Про інтерес численних німецьких наукових інституцій до київських фондів див.: Кашеварова Н. Архів Оперативного штабу Розенберга як джерело з історії використання нацистськими установами документальної спадщини народів окупованих країн Східної Європи // Архіви України. – 2009. – № 1–2. – С. 92–104.
  54. BArch/NS-30/85, Arbeitsberichte der HAG Ukraine, 1941–1942; ЦДАВО України, ф. 3206, oп. 5, спр. 4, арк. 279–283.
  55. Про Ганса Коха (1894, с. Зимна Вода, Львівщина – 1959, Мюнхен) див. Karl W. Schwarz. Ein Osteuropäer aus "Profession": Hans Koch. Anmerkungen zu Biographie und Wirken // Marija Wakounig, Wolfgang Mueller, Michael Portmann (Hg.). Nation, Nationalitäten und Nationalismus im östlichen Europa. – Wien, 2010. – S. 641–658; ders. «Haus in der Zeit». Die Fakultät in den Wirrnissen dieses Jahrhunderts // Karl Schwarz, Falk Wagner (Hg.). Zeitenwechsel und Beständigkeit. Beiträge zur Geschichte der evangelisch-theologischen Fakultät 1821–1996. – Wien, 1997. – S. 125–208; Andreas Kappeler. Hans Koch (1894–1959) // Arnold Suppan et al. (Hg.). Osteuropäische Geschichte in Wien. 100 Jahre Forschung und Lehre an der Universität Wien. – Innsbruck, 2012. – S. 227–254; Ray Brandon. Hans Koch // Ingo Haar, Michael Fahlbusch (Hg.). Handbuch der völkischen Wissenschaften. Personen – Institutionen – Forschungsprogramme – Stiftungen. – München, 2008. – S. 324–334; див. також: ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 242 (тут прямо вказується на співпрацю Г. Коха з місцевим управлінням, тобто Київською міською управою, одразу після вступу Вермахту у Київ. З його дозволу намагалися перебудувати за німецьким зразком Київський університет та Політехнічний інститут. Також у цьому документі зазначається, що група В. Паульсена ЗК «опрацювала» цінні фонди БАН).
  56. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 520.
  57. Начальник військових архівів у листі квартирмейстру Генерального штабу сухопутних військ від 7.11.1941 р. жалівся, що його співробітник, полковник Р. фон Гьодль напротивагу капітану Г. Коху не має автомобіля, а тому лише частково може виконувати свої завдання у справі збереження архівів (Российский государственный военный архив (РГВА), ф. 1256-К, oп. 1, д. 29, б/№)
  58. Andreas Kappeler. Hans Koch (1894–1959)... – S. 246.
  59. Себта Т. Києво-Печерська Лавра на початку Німецько-радянської війни та під час нацистської окупації (1941–1943) // Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни : Дослідження. Документи / упоряд. T. Себта, Р. Качан. – К., 2016. – С. 49–50.
  60. Там само. – С. 51, 54–56.
  61. Про співпрацю ЗК з відділом Абверу 1 с, якому підпорядковувався Г. Кох, див.: PA AA, R 27574, Bl. 493–501; PA AA, R 27557, Bl. 455 ff.
  62. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 17–21.
  63. PA AA, R 105182.
  64. Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни... – С. 338.
  65. Там само. – С. 333–334.
  66. PA AA, R 27557; опубліковано в: Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни... – С. 522–527.
  67. PA AA, R 105 202.
  68. Наприкінці листопада 1941 р. військова влада активно передавала німецькій цивільній владі різні об’єкти. Див., наприклад, повідомлення від 29.11.1941 р. про передачу відділом пропаганди Вермахту у розпорядження генерального комісара у Києві місцевих кінотеатрів або домовленість від 30.11.1941 р. про передачу у розпорядження райхскомісара України всіх об’єктів кіновиробництва (ДАКО, ф. Р-2353, оп. 1, спр. 1, арк. 48, 121–121зв.). Киян про початок діяльності німецької цивільної адміністрації офіційно було повідомлено тільки 14.12.1941 р. (Нове українське слово. – 14.12.1941. – Ч. 1. – С. 1).
  69. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 16, арк. 461; опубліковано: Бібліотеки Києва під час нацистської окупації (1941–1943): Дослідження. Анотований покажчик. Публікації документів / упоряд. Л. А. Дубровіна, Н. І. Малолєтова. – К., 2004. – С. 289.
  70. Себта Т. Крайове управління архівів, бібліотек і музеїв при райхскомісарі України: історичний нарис // Архіви України. – 2009. – № 3–4. – С. 114–115.
  71. ЦДАВО України, ф. 3206, оп. 5, спр. 4, арк. 73–74; там само, спр. 15, арк. 16.
  72. Себта Т. М. Оперативний штаб рейхсляйтера Розенберга та його бібліотечна діяльність в Україні : Джерелознавчий аналіз // Бібліотеки Києва під час нацистської окупації (1941–1943)... – С. 128–128, 135–136.
  73. Stefan Lehr. Ein fast vergessener "Osteinsatz": Deutsche Archivare im Generalgouvernement und im Reichskommissariat Ukraine. – Düsseldorf : Droste-Verlag, 2007. – S. 211–213.
  74. Грiмстед П. К. Доля українських культурних цiнностей пiд час Другої свiтової вiйни: винищення архiвiв, бiблiотек, музеїв / за участю Г. Боряка. – 2-е вид. – Львiв : Фенiкс, 1992. – С. 67.
  75. Там само. – С. 76, 87–88, 94–95.
  76. Там само. – С. 87–88.
  77. Там само. – С. 100.
  78. Ґрiмстед Патриція К. Доля Київського центрального архiву давнiх актiв у Другiй свiтовiй вiйнi: потрiйна трагедiя – нищення, пограбування, пропаганди // Арх. України. – 2002. – № 4–6. – С. 65.
  79. Малолєтова Н. І. Діяльність німецького бібліотекаря та книгознавця Йозефа Бенцінга під час нацистської окупації України (1941–1944) // Студії з архівної справи та документознавства. – 2007. – Т. 15. – С. 159–164.
  80. Про подібну практику, пов’язану з вилученням картин з музеїв у тимчасове користування, обурено повідомляв Й. Бенцінґ своєму керівнику з Райхскомісаріату (Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни... – С. 701–702).
  81. BArch/R 58/304.
  82. Києво-Печерська Лавра у часи Другої світової війни... – С. 667–678, 742–748.
  83. PA AA, R 27558.
  84. Себта Т. М. Мюнхенська систематична Картотека власності мистецьких об’єктів (1945–1952): перспективи дослідження повоєнної реституції українських культурних цінностей // Загартована історією. Ювілейний збірник на пошану професора Надії Іванівни Миронець з нагоди 80-ліття від дня народження: зб. наук. праць / упоряд. В. Піскун. – К., 2013. – С. 221–236.
  85. BArch/R 58/9110, Bd. 1.
  86. Heuß А. Beuteorganisation... – S. 555. Це підтвердила також дружина В. Краллєрта, Ґертруда Краллєрт-Саттлєр, в одній з розмов з тодішнім колегою та бібліотекарем Герхардом-Дітером Зеєванном. За її словами, матеріали були вивезені в Англію. Дякуємо принагідно пану Зеєванну за інформацію про Вільфріда і Ґертруду Краллєрт.
  87. UAT/792/114 (Archiv des Instituts für Osteuropäische Geschichte und Landeskunde der Universität Tübingen).
  88. Щодо датування фотопаперу фірми Леонар див.:
  89. Музичук О. В. Нове надходження ЦДІАК України // Архіви України. – 1995. – № 1–3. – С. 77–78. Нині грамота зберігається в: ЦДІАК, ф. 220, оп. 1, спр. 690.
  90. Болховитинов Е. Описание Киево-Софийского собора... – С. 149–154.
  91. ІР НБУВ, архів, оп. 1, од. зб. 40, арк. 33.
  92. Там само, ф. 233, спр. 17, арк. 4 зв.
  93. Michael Fahlbusch. Wilfried Krallert (1912–1969)... – S. 822–823.
  94. Dietrich Beyrau. Ein unauffälliges Drama. Die Zeitschrift OSTEUROPA im Nationalsozialismus // OSTEUROPA, 12/2005, S. 57–66, hier S. 60; Gabriele Camphausen. Die wissenschaftliche historische Rußlandforschung im Dritten Reich 1933–1945. – Frankfurt/Main, 1990. – S. 165–172, hier S. 166.
  95. Центральный архив Министерства обороны Российской Федерации (ЦAMO РФ), ф. 200, оp. 12450, д. 69, к. 8, л. 18 (у цьому документі окреслені завдання 1-ої групи (повстання): "Збирання інформації та використання всіх національних меншин, національних рухів та антидержавних груп в іноземних країнах. Розклад країн-противників та їхніх збройних сил. Забезпечення каналів зв’язку та інформації з політичними групами закордоном". Керівник "відділення 1 ON", "др. Маркерт", згідно з цим документом, відповідав за "Польщу, Росію, Естонію, Латвію, Литву, Фінляндію, Норвегію, Швецію, Данію". Інформація про діяльність В. Маркерта в Абвері міститься також у: Ingo Haar. Historiker im Nationalsozialismus: Deutsche Geschichtswissenschaft und der "Volkstumskampf» im Osten. – Göttingen, 2000. – S. 332; Carsten Klingemann. Soziologie und Politik: Sozialwissenschaftliches Expertenwissen im Dritten Reich und in der frühen westdeutschen Nachkriegszeit. – Wiesbaden, 2009. – S. 84; Gudrun Hentges. Staat und politische Bildung: Von der «Zentrale für Heimatdienst" zur "Bundeszentrale für politische Bildung". – Wiesbaden 2013. – S. 399; Mario Daniels. Geschichtswissenschaft im 20. Jahrhundert... – S. 179).
  96. BArch/RW – 5/497 (Kriegstagebuch Erwin von Lahousen), Bl. 26, 103.
  97. Ibidem/498 (Kriegstagebuch Erwin von Lahousen), Bl. 53–57.
  98. Gudrun Hentges. Staat und politische Bildung... – S. 399.
  99. BArch/RW 59/2077 (Beförderung von Kriegsreserveoffizieren).
  100. Kai A. Linnemann. Das Erbe der Ostforschung: Zur Rolle Göttingens in der Geschichtswissenschaft der Nachkriegszeit. – Marburg, 2002. – S. 58, 88, 147.
  101. UAT/205/92. Цитується за: Dietrich Beyrau. Von der "kämpfenden" zur "verstehenden" Osteuropa-Historie: Das Beispiel Werner Markert / Байрау Дітріх. Східноєвропейські студії: від боротьби до розуміння. Приклад Вернера Маркерта (неопублікований рукопис доповіді на урочистому засіданні з нагоди 50-річного ювілею Інституту історії та регіональних студій Східної Європи 15.10.2004 р., с. 2). Щодо Абверу В. Канаріса див.: Michael Müller. Canaris – Hitlers Abwehrchef. – Berlin, 2006; Heinz Höhne. Admiral Wilhelm Canaris // Gerd Ueberschär (Hg.). Hitlers militärische Elite. 68 Lebensläufe. – Darmstadt, 2011. – S. 53–60.
  102. Kai A. Linnemann. Das Erbe der Ostforschung... – S. 147. Про історію студій Східної Європи після 1945 р. див.: Thekla Kleindienst. Die Entwicklung der bundesdeutschen Osteuropaforschung im Spannungsfeld zwischen Wissenschaft und Politik. – Marburg, 2009; Corinna R. Unger. Ostforschung in Westdeutschland: Die Erforschung des europäischen Ostens und die Deutsche Forschungsgemeinschaft. 1945–1975. – Stuttgart, 2007.
  103. Werner Markert (Hg.). Osteuropa-Handbuch Jugoslawien. – Köln – Graz, 1954; ders. (Hg.). Osteuropa-Handbuch Polen. – Köln – Graz, 1959; ders. (Hg.). Osteuropa-Handbuch Sowjetunion. – Bd. 1: Das Wirtschaftssystem. – Köln – Graz, 1965; ders., Geyer, Dietrich (Hg.). Osteuropa-Handbuch Sowjetunion. – Bd. 2: Verträge und Abkommen. – Köln – Graz, 1967. Третій том довідника з СРСР вийшов у 1972–1976 рр., головним редактором був Д. Ґаєр.
  104. Dietrich Geyer. Reußenkrone, Hakenkreuz und Roter Stern. Ein autobiographischer Bericht. – Göttingen, 1999. – S. 133.
  105. Ibidem. – S. 133.
  106. Carsten Klingemann. Soziologie und Politik... – S. 84.
  107. Andreas Kappeler. Hans Koch (1894–1959)... – S. 246. Див. також: Hans Koch. "Erzählte Erinnerungen an die Weltkriege in der Ukraine". Mit einem Anhang: Erasmus Zöcklers "Erinnerungen an meinen Patenonkel Hans Koch". – Herne: Martin-Opitz-Bibliothek, 2016.
  108. Лист В. Маркерта Г. Коху від 19.01.1952 р.: "Я Вам дійсно дуже вдячний, що Ви одразу переговорили з п. Лівером та п. Краллєртом. Від співпраці з п. Краллєртом я очікую дуже багато […]" (Архів Інституту історії та регіональних студій Східної Європи Тюбінґенського університету). Робота В. Краллєрта над довідником серед колег була явно помітною та обговорювалася. У листі Германа Аубіна Євгену Лембергу від 16.02.1955 р., в якому той радить, як діяти стосовно дослідників з нацистським минулим, і обговорює можливість їхньої участі у роботі над запланованим Є. Лемберґом збірником, він наводить приклад роботи В. Краллєрта над довідником з Югославії та розповідає про ставлення В. Маркерта до цього "незручного" персоналу: "Що стосується Краллєрта, то Маркет залучив його вже під час роботи над томом по Югославії. У картці VIII записав: ... розроблено за участі Вільфріда Краллєрта... За цим зразком можна було б діяти і в нашому випадку" (лист № 190, 16.02.1955 р. в: Eduard Mühle (Hg.). Briefe des Ostforschers Hermann Aubin aus den Jahren 1910–1968. – Marburg, 2008. – S. 506–507).
  109. Michael Fahlbusch. The Role and Impact of German Ethnopolitical Experts in the SS Reich Security Main Office // Ingo Haar, Michael Fahlbusch (Ed.). German Scholars and Ethnic Cleansing 1920–1945. – New York et al., 2005. – P. 45. Варто зазначити, що монастир Санкт-Ламбрехт, куди, як відомо, були евакуйовані матеріали Віденського видавничого центру, знаходиться на відстані лише 80 км від Айх-Ассах, місцевості в Штаєрмарку, де Г. Кох у 1945–1952 рр. був священиком.
  110. Andreas Kappeler. Hans Koch (1894–1959)... – S. 247.
  111. Див. :
  112. Ray Brandon. Hans Koch... – S. 333. Детально про вибух див.: Hans Koch. "Erzählte Erinnerungen an die Weltkriege in der Ukraine"... – S. 187.
  113. До питання участі Г. Коха у виданні журналу "OSTEUROPA" див.: Ray Brandon. Hans Koch... –S. 328.
  114. Лист В. Маркерта T. Oберлендеру від 8.05.1959 р. (UAT/792/113).